Булінг це систематичне цькування дитини в колективі, коли одна сторона сильніша, напади повторюються, а поруч зазвичай є ті, хто бачить і мовчить. Від звичайної сварки його відрізняють саме повторюваність і нерівність сил. Якщо ви підозрюєте, що булять вашу дитину, порядок такий: спокійно розпитати, зберегти докази, повідомити керівника школи письмово і, якщо є ознаки насильства, вимагати, щоб школа повідомила поліцію та службу у справах дітей. З 2026 року на кожен крок у школи є чіткі строки, а за сам булінг в Україні передбачений штраф.
Ми зібрали, що таке булінг за українським законом, як його помітити, що робити батькам і що зобовʼязана зробити школа. Правову частину взяли з чинних текстів закону і порядку МОН, цифри з досліджень, а практику з прямого ефіру з Юліаною Маслак, лікаркою, дитячою психіатринею й психотерапевткою.
Стаття має інформаційний характер і не замінює консультацію юриста чи психолога. Якщо дитина говорить про самоушкодження або вам здається, що їй загрожує небезпека, телефонуйте 102 одразу, не чекаючи рішення школи.
Що таке булінг простими словами
Що таке булінг простими словами: це коли дитину цькують у колективі систематично, з дня на день, і вона не може сама це зупинити. Закон «Про освіту» дає точніше визначення. Булінг це психологічне, фізичне, економічне чи сексуальне насильство, зокрема через телефон та інтернет, яке вчиняють учасники освітнього процесу щодо дитини або сама дитина щодо інших, і внаслідок якого могла бути чи була заподіяна шкода здоровʼю (Закон № 2657-VIII).
Закон називає три типові ознаки:
- систематичність, тобто дії повторюються;
- сторони: кривдник, потерпілий і, якщо є, спостерігачі;
- наслідки: приниження, страх, тривога, підпорядкування кривднику або соціальна ізоляція.
Порядок МОН у редакції 2026 року уточнює, що вважати систематичністю: насильство, вчинене два і більше разів протягом 12 місяців (наказ МОН № 1646 у редакції наказу № 961). Тобто другий випадок за рік уже дає підставу говорити про булінг, а не про випадкову сутичку.
Слово «булінг» вживають і щодо дорослих, наприклад на роботі. Але в українському законі булінг повʼязаний з освітнім процесом і дітьми, тож далі ми говоримо саме про школу.
Чим булінг відрізняється від конфлікту
Різниця важлива, бо від неї залежить, що робити далі. Сварку діти здебільшого розвʼязують самі, а булінг без дорослих зазвичай тільки посилюється.
| Конфлікт | Булінг | |
|---|---|---|
| Сили сторін | приблизно рівні | одна сторона сильніша: старша, популярніша, їх більше |
| Повторюваність | разова сутичка | повторюється, два і більше разів за рік |
| Мета | відстояти своє | принизити, налякати, ізолювати |
| Після | можливе примирення | потерпілий боїться і уникає |
Буває й так, що одна сварка переростає в булінг, коли одна зі сторін починає підтягувати групу. Тому навіть «звичайний конфлікт» варто тримати на контролі, якщо він не минає за кілька днів.
Види булінгу
Закон перелічує чотири форми насильства і окремо згадує електронні засоби, тож на практиці говорять про пʼять видів:
- фізичний: удари, штовхання, стусани, псування речей;
- психологічний: образи, погрози, прізвиська, поширення чуток, ігнорування й виключення з групи;
- економічний: відбирання грошей, їжі, речей, вимагання;
- сексуальний: жарти, жести й торкання сексуального характеру, поширення інтимних фото;
- кібербулінг: те саме через месенджери, соцмережі, ігрові чати, коли образливі фото чи відео розсилають класу.
Кібербулінг найважче помітити. Він не лишає синців і не закінчується зі шкільним дзвінком, а продовжується вдома, у телефоні, о другій ночі.
Скільки дітей стикаються з цькуванням
Опитування ЮНІСЕФ, проведене в лютому 2017 року серед українських дітей від 11 до 17 років, показало: 67% стикалися з булінгом протягом останніх трьох місяців, а 24% самі стали його жертвами (BBC News Україна). Але для батьків найважливіша інша цифра з того ж опитування.
Майже половина дітей, яких цькували, нікому про це не сказали. Тобто розраховувати, що дитина прийде і розповість сама, не можна, і батькам доводиться вчитися помічати непрямі сигнали.
Ознаки, що дитину булять
Дитина рідко каже прямо «мене цькують». Частіше вона змінюється, і помітити це може той, хто бачить її щодня. Порядок МОН перелічує прояви, які можуть свідчити про насильство. Ось ті, які батьки найчастіше помічають удома:
Тіло і речі: синці й подряпини без зрозумілого пояснення, спроби їх приховати, зіпсовані або «загублені» речі, постійно бракує кишенькових грошей чи обіду.
Самопочуття: нудота, головний біль, біль у животі саме зранку перед школою, а у вихідні все минає.
Поведінка: небажання йти до школи, пропуски, різка зміна звичної поведінки, замкнутість, тривожність або, навпаки, напади злості вдома.
Звʼязки: дитина перестала говорити про однокласників, її не кличуть на дні народження, вона уникає шкільних заходів, сидить у телефоні й ховає екран.
Навчання: падають оцінки, важко зосередитися, швидко втомлюється.
Одна ознака ще не означає булінгу. Але якщо їх кілька і вони тримаються тижнями, час говорити. Особливо тривожні сигнали з того ж переліку це самоушкодження і будь-які розмови про те, що жити не хочеться: тоді звертайтеся до фахівця одразу.
Чому не варто чекати, що мине саме
Багато батьків сподіваються, що дитина переросте, бо «усі через це проходили», але дослідження показують, що наслідки булінгу тримаються роками.
Велике довготривале дослідження в США стежило за 1 420 дітьми від дитинства до 26 років. Навіть після поправки на сімейні труднощі та проблеми, що були ще в дитинстві, ті, кого булили, у дорослому віці частіше мали панічний розлад, генералізовану тривогу й агорафобію. Найважчі наслідки, зокрема депресія, були в дітей, які водночас були і жертвами, і кривдниками (Copeland et al., 2013, JAMA Psychiatry).
Метааналіз досліджень серед дітей від 7 до 16 років показав, що в дітей, причетних до булінгу з будь-якого боку, значно частіше бувають головні болі, болі в животі, проблеми зі сном та інші психосоматичні скарги (Gini, Pozzoli, 2009, Pediatrics). Тож ранкова нудота перед школою це не «вигадує», а тіло, яке реагує на стрес.
Булінг у школі: що робити батькам покроково
Крок 1. Розпитати спокійно. Перша реакція батьків це злість або паніка, і обидві змушують дитину замовкнути. Говоріть так, щоб після розмови їй не стало гірше: без «а що ти зробив, що до тебе чіпляються» і без обіцянки «я зараз піду і всім покажу». Запитайте, що саме відбувається, хто бере участь, як давно і де.
Крок 2. Зберегти докази. Скріншоти повідомлень і сторінок разом із датами, фото травм і зіпсованих речей, імена учасників і свідків. Записуйте кожен випадок у нотатки з датою. Без цього розмова зі школою перетворюється на «слово проти слова».
Крок 3. Повідомити керівника школи. Розмова з класним керівником це нормальний перший крок, але за законом розглядає повідомлення і запускає процедуру саме керівник закладу. Повідомлення можна подати усно, письмово або анонімно, проте письмова заява на імʼя директора з датою і копією для вас найнадійніша. Якщо ви підозрюєте самого директора, заява йде засновнику школи, тобто в управління освіти громади.
Крок 4. Стежити за строками. Як має відреагувати школа, розписано нижче. Якщо строки зірвані, пишіть скаргу засновнику школи.
Крок 5. Підтримати дитину. Поясніть, до кого вона може звертатися в школі: психолог, учитель, якому вона довіряє, адміністрація. І чесно скажіть, що розвʼязання може зайняти час, але ви поруч.
Що зобовʼязана зробити школа
Порядок реагування МОН переписали в 2026 році, і тепер на кожен крок є строк.
- Повідомлення реєструють у день, коли воно надійшло, а якщо у вихідний, то в перший робочий день.
- Протягом однієї доби керівник має його розглянути.
- Якщо є ознаки насильства, не пізніше ніж за три години керівник має вжити заходів, щоб його припинити, повідомити батьків, письмово повідомити поліцію та службу у справах дітей і за потреби викликати швидку.
- Протягом трьох робочих днів він скликає комісію з розгляду випадків насильства.
Дитину на комісії вислуховують у присутності батьків і психолога або соціального педагога. Важлива деталь: комісія не вирішує, чи був булінг. Порядок прямо каже, що факт булінгу встановлює тільки суд, а завдання школи інше: припинити насильство, захистити дитину й не допустити повторення.
Окремо закон зобовʼязує школу мати план заходів проти булінгу, правила подання заяв і надавати психологічну допомогу всім трьом сторонам: тому, кого цькували, свідкам і кривдникові.
Відповідальність за булінг: штраф і закон
Закон про булінг ухвалили наприкінці 2018 року, він доповнив Кодекс про адміністративні правопорушення статтею 173-4. Санкції в ній такі:
| Ситуація | Стягнення |
|---|---|
| Булінг уперше | штраф від 850 до 1 700 грн або громадські роботи від 20 до 40 годин |
| Групою осіб або повторно протягом року | штраф від 1 700 до 3 400 грн або громадські роботи від 40 до 60 годин |
| Кривдникові від 14 до 16 років | ті самі стягнення накладають на батьків або тих, хто їх замінює |
| Директор не повідомив поліцію | штраф від 850 до 1 700 грн або виправні роботи до одного місяця |
Штраф за булінг у законі прописаний у неоподатковуваних мінімумах доходів громадян (від 50 до 200), у гривнях це наведені вище суми.
Що важливо розуміти правильно:
- Штраф не призначає директор чи шкільна комісія. Поліція складає протокол, а рішення ухвалює суд (Система безоплатної правничої допомоги);
- З 16 років підліток відповідає сам, за дітей від 14 до 16 відповідають батьки;
- Для молодших дітей у школі діють заходи виховного впливу, порядок яких також затвердило МОН.
Батьки йдуть у школу не по штраф, але те, що директор теж відповідає за мовчання, часто допомагає розмові зрушити з місця.
Роль свідків: що можуть зробити однокласники
Булінг майже ніколи не відбувається наодинці. Канадські дослідники записували на відео шкільні майданчики під час перерв: однолітки були поруч у 88% випадків, а втрутилися лише в 19% (Hawkins, Pepler, Craig, 2001, Social Development).
Коли хтось із дітей таки втручався, у більшості випадків цькування припинялося за лічені секунди. Тому з дитиною варто говорити не тільки про те, що робити, якщо булять її, а й про те, що робити, якщо вона бачить, як булять інших: не сміятися, не знімати на телефон, стати поруч із тим, кого цькують, покликати дорослого.
Водночас не варто чекати, що одна правильна фраза все вирішить. Юліана Маслак розповідала в ефірі, що в класі її сина фраза «стоп, зупинись, мені неприємно», якої дорослі вчать змалку, стала мемом, з якого жартують:
«Там працює інстинкт самозбереження, там працює, знаєте, все, щоб я просто був крутий».
Тому корисніше разом розібрати конкретну ситуацію й придумати, що дитина реально зможе сказати чи зробити, ніж видати їй готову репліку.
Кібербулінг і шантаж інтимними фото
Онлайн цькування має свої правила. Докази тут зникають швидко, тож скріншоти з датою, ніком і посиланням на профіль варто робити одразу, ще до блокування. Більшість платформ мають кнопку скарги, і порушника можна заблокувати, але це не замінює повідомлення школі, якщо кривдники з того ж класу.
Окремий ризик це шантаж інтимними фото, і підлітки бояться про нього розповідати. Юліана Маслак радить проговорити план заздалегідь, ще до того, як щось сталося, і пообіцяти, що замість докорів буде допомога:
«Ти приходиш до мене, ми обговорюємо і зразу маємо кризовий план дій».
Більше про те, як говорити з підлітком, щоб він прийшов саме до вас, ми писали в статті про підлітковий вік і мозок.
Якщо булять вашу дитину: чого не варто робити
Радити «не звертай уваги». Булінг системний, і сам він не минає. Дитина чує в цій пораді, що її проблема дорослим нецікава.
Радити «дай здачі». Там, де одна сторона сильніша, це небезпечно, а ще перекладає розвʼязання на дитину. Сама Юліана Маслак чесно визнає межі батьківського контролю:
«Діти будуть ображати, навіть якщо приводів немає… Тобто, ми не можемо від цих факторів берегти інколи».
Це не привід нічого не робити, а привід готувати дитину і бути поруч, а не будувати навколо неї стіну.
Іти розбиратися з кривдником чи його батьками напряму. Емоційна розмова без процедури зазвичай погіршує становище дитини в класі. Ідіть через керівника школи і письмову заяву.
Переводити до іншої школи першим кроком. Інколи це справді найкращий вихід, але якщо зробити це одразу, дитина засвоює, що проти кривдника дорослі безсилі.
Якщо булить ваша дитина
Про цей сценарій пишуть рідше, бо він найнезручніший для батьків. Перша реакція більшості батьків це захист: «мою дитину обмовили». Але спокійна перевірка тут корисніша за оборону.
Дитині, яка булить, теж потрібна допомога. У дослідженні Copeland тих, хто цькував інших, у дорослому віці частіше діагностували антисоціальний розлад особистості, а найважче доводилося тим, хто був і кривдником, і жертвою. За цією поведінкою часто стоїть власний досвід приниження, бажання бути «своїм» у групі або те, що вдома конфлікти розвʼязують силою.
Практично: не влаштовувати публічний розбір, зʼясувати, що відбувається, чітко сказати, що така поведінка неприпустима, і разом зі шкільним психологом подумати, як виправити шкоду. Як тримати межі з підлітком і не зруйнувати стосунок, розібрано в нашому матеріалі про сепарацію від батьків. А якщо в поведінці дитини є маніпуляції й перекручування, корисно знати, що таке газлайтинг.
Куди звертатися, якщо дитину булять
- Керівник школи: письмова заява. Якщо підозрюють самого директора, засновник школи, тобто управління освіти.
- Поліція: 102, якщо дитині загрожує небезпека або школа не реагує.
- Національна дитяча гаряча лінія «Ла Страда-Україна»: 116 111 з мобільного або 0 800 500 225. Дзвінки безкоштовні, туди може подзвонити і дитина, і батьки (Ла Страда-Україна).
Головне про булінг
- Булінг це систематичне цькування з нерівністю сил, а не разова сварка.
- Майже половина дітей, яких цькують, нікому не розповідають, тож дивіться на непрямі сигнали.
- Порядок дій: спокійна розмова, докази, письмова заява керівнику школи, за потреби поліція.
- У школи є строки: доба на розгляд, три години на реакцію при ознаках насильства, три робочі дні на комісію.
- За булінг передбачений штраф, за дітей від 14 до 16 років платять батьки, рішення ухвалює суд.
- Однокласник, який втрутився, часто зупиняє цькування за секунди, і цього можна навчити.
Де про це більше
Підлітковий вік і поведінкові теми розбирають модулі для дітей від 7 до 12 і від 13 до 18 років безкоштовного курсу «Як виростити здорову та щасливу дитину» на платформі «Перші Леді». Курс створювали девʼять лікарів, Юліана Маслак одна зі спікерок.
«Перші Леді» це освітня платформа для українок у всьому світі: курси від лікарок і практикинь, прямі ефіри з експертками, закрита спільнота, де можна поставити питання й отримати відповідь від тих, хто проходить те саме просто зараз.
Реєстрація безкоштовна, перші уроки кожного модуля відкриваються одразу. Повний доступ відкривається після верифікації через Дію, щоб на платформі не було ботів і фейкових акаунтів.
Джерела
- Закон України № 2657-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)». Верховна Рада України, 2018.
- Порядок реагування на випадки булінгу (цькування), наказ МОН № 1646 у редакції наказу № 961 від 18.06.2026.
- Відповідальність за вчинення булінгу. Система безоплатної правничої допомоги.
- 67% дітей в Україні стикалися з цькуванням. BBC News Україна, про опитування ЮНІСЕФ 2017 року.
- Copeland WE, Wolke D, Angold A, Costello EJ. Adult psychiatric outcomes of bullying and being bullied by peers in childhood and adolescence. JAMA Psychiatry, 2013.
- Gini G, Pozzoli T. Association between bullying and psychosomatic problems: a meta-analysis. Pediatrics, 2009.
- Hawkins DL, Pepler DJ, Craig WM. Naturalistic observations of peer interventions in bullying. Social Development, 2001.
- Гарячі лінії. «Ла Страда-Україна».
