Криза 3 років це нормальний етап розвитку, коли бажання дитини діяти самостійно різко зростає, а слів, щоб пояснити, чого вона хоче, ще бракує. Звідси «я сам», «ні» на будь-яку пропозицію й істерики через дрібниці. Найчастіше вона починається між двома і трьома роками, а стихає тоді, коли мовлення наздоганяє розвиток, у більшості дітей ближче до чотирьох. Більшість істерик у цьому віці тривають кілька хвилин, і майже всі діти проходять через них.
Ми зібрали, як упізнати кризу, скільки вона триває, що робити під час істерики і за якими ознаками варто показати дитину фахівцю. Цифри взяли з досліджень, де за істериками сотень дітей спостерігали батьки й науковці, а практику з прямого ефіру з Олесею Маловою, консультанткою з дитячого сну й експерткою з дитячої поведінки.
Стаття має інформаційний характер і не замінює консультацію педіатра чи дитячого психолога. Якщо дитина під час істерик шкодить собі або вас тривожить її розвиток, зверніться до фахівця, не чекаючи, поки криза мине сама.
Що таке криза 3 років простими словами
Що таке криза 3 років, легше пояснити через розрив між двома речами. Дитина вже розуміє багато: чого хоче, що їй цікаво, що вона могла б зробити сама. А сказати це словами ще не може. Експертка BBC Tiny Happy People формулює так: розуміння дитини випереджає її здатність висловити те, що вона знає, і саме тому трапляються спалахи (BBC Tiny Happy People).
Цей розрив добре видно в цифрах. Дослідження двох тисяч родин показало, що діти від року до трьох із меншим словниковим запасом мають сильніші й частіші істерики. У тих, хто у віці від двох до двох з половиною років говорив помітно менше за однолітків, ризик сильних істерик був майже вдвічі вищим (Manning et al., 2019, Journal of Applied Developmental Psychology).
Криза трьох років це не зіпсований характер і не наслідок мʼякого виховання. Так дитина вчиться відокремлювати себе від мами й дорослих поруч. Про те, як цей перший етап «я сам» повторюється вже в підлітковому віці, ми писали в статті про сепарацію від батьків.
Інколи в пошуку трапляється «криза трьох років у стосунках». Це про пари, які прожили разом три роки, і до дитячого розвитку стосунку не має. Тут ідеться тільки про дітей.
Ознаки кризи 3 років
В українській віковій психології кризу трирічних описують сімома ознаками, які ще в 1930-х виділив психолог Лев Виготський. Батьки рідко бачать усі сім одразу, але дві-три помітні майже завжди.
| Ознака | Як це виглядає вдома |
|---|---|
| Негативізм | «Ні» на пропозицію, навіть якщо дитина сама цього хотіла хвилину тому |
| Упертість | Наполягає на своєму, бо так сказала, а не тому, що їй це досі потрібно |
| Норовливість | Протестує проти самого порядку: режиму, вдягання, купання |
| Свавілля | «Я сам» навіть там, де ще не виходить |
| Протест-бунт | Конфлікти з дорослими через дрібниці по кілька разів на день |
| Знецінення | Обзиває улюблену іграшку чи бабусю словами, які почула деінде |
| Деспотизм | Намагається керувати всіма: хто сидить поруч, куди йдемо, що їмо |
Як зрозуміти, що в дитини криза 3 років, а не щось інше? Головна прикмета це зміна поведінки на тлі нормального розвитку: дитина вчиться новому, грається, спить і їсть, але різко частіше каже «ні» й гостріше реагує на заборони.
Чому дитина у два-три роки так часто злиться
Американські дослідники розібрали описи істерик 335 дітей від півтора до пʼяти років, розбиті на відрізки по 30 секунд. Виявилося, що в кожній істериці переплітаються дві окремі емоції: гнів і засмучення (Potegal & Davidson, 2003, Journal of Developmental & Behavioral Pediatrics).
Гнів спалахує швидко, досягає піку на самому початку і далі спадає. Засмучення наростає повільніше: плач і бажання, щоб обійняли, стають імовірнішими ближче до кінця (Potegal, Kosorok & Davidson, 2003). Тобто дитина спершу злиться, а потім їй стає погано, і тоді їй потрібна мама.
Сильний гнів з віком іде на спад, а слабкий, навпаки, трапляється частіше (Potegal & Davidson, 2003). Простіше кажучи, з часом дитина менше вибухає й частіше бурчить, і це хороший знак: вона вчиться тримати емоцію в межах.
Коли починається і скільки триває криза 3 років
Сама назва умовна: експертка BBC каже, що спалахи можуть початися вже в півтора-два роки, бо саме тоді розрив між розумінням і словами найбільший (BBC Tiny Happy People). У фінському дослідженні 132 родин у 64,7% дітей істерики почалися у два або три роки, а у 57,1% припинилися після пʼяти. Різниці між хлопчиками й дівчатками не знайшли ні у віці, ні в частоті, ні в тривалості (Österman & Björkqvist, 2010, Psychological Reports).
Скільки триває криза 3 років, залежить від дитини, і чекати, що вона мине в день народження, не варто. Більшість дітей почуваються впевнено у своїй здатності висловитися приблизно до чотирьох років, але межі широкі: від трьох до пʼяти (BBC Tiny Happy People).
А от окрема істерика зазвичай коротка. Найчастіше вона триває від 30 секунд до хвилини, і три з чотирьох закінчуються за пʼять хвилин або швидше (Potegal, Kosorok & Davidson, 2003). Батькам ці хвилини здаються набагато довшими, тому в опитуваннях вони частіше називають від пʼяти до десяти хвилин (Österman & Björkqvist, 2010).
Скільки істерик це норма
Найбільше дослідження на цю тему охопило 1 490 дошкільнят. Майже всі діти, 83,7%, хоча б іноді влаштовують істерики. Щодня їх мають лише 8,6% (Wakschlag et al., 2012, Journal of Child Psychology and Psychiatry).
Автори розвели звичну поведінку й ту, що насторожує. Звичні істерики трапляються у зрозумілих ситуаціях: втома, заборона, відібрана іграшка. Насторожують ті, що непередбачувані, затяжні або руйнівні (Wakschlag et al., 2012). Тому корисно не лише рахувати істерики, а й помічати, з чого кожна почалася.
Три стани, у яких істерика майже гарантована
Перш ніж шукати причину у вихованні, перевірте базові потреби. Олеся Малова розповідала про це в нашому прямому ефірі:
«Є деякі моменти, коли дитина більш схильна мати істерику. Це коли вона не відпочивша, тобто погано спала. Це коли вона голодна або хоче пити».
І порадила практичну звичку, яка заощаджує батькам багато сил:
«Тобто коли ви завжди бачите, що дитина зараз якась трошки моя нервна, то зразу згадайте, може в неї час на денний сон вже?»
Поки дитина втомлена, голодна чи хоче пити, жоден виховний прийом не спрацює. Спершу сон, їжа й вода, а розмови про правила потім.
Що робити під час істерики
Перечекати пік поруч. Гнів найсильніший на початку і спадає сам (Potegal, Kosorok & Davidson, 2003). У перші хвилини пояснення не доходять, тому краще бути поруч, говорити мало й спокійно стежити, щоб дитина була в безпеці. Коли злість мине й прийде плач, дитина сама потягнеться до вас, і тоді обійми працюють.
Не гасити істерику цукеркою чи планшетом. Так плач зникає за десять секунд, але дитина не проходить шлях від піку емоції до заспокоєння і не вчиться робити це сама. Олеся Малова пояснює, до чого це приводить:
«І далі дитина чекає, поки хтось з дорослих щось це зробить».
Не вводити нових правил посеред конфлікту.
«Правила ми встановлюємо в стані спокою. Ніколи ми не вводимо нове правило, коли ми вже з дитиною в якомусь конфлікті».
У момент істерики досить короткої фрази: «Я знаю, ти дуже хочеш, але зараз не можна». Розмову про те, що сталося, залиште на потім.
Після бурі прибрати разом. Якщо дитина в злості порозкидала іграшки, Олеся радить дочекатися, поки вона заспокоїться, і прибирати разом з нею:
«І ми допомагаємо прибирати дитині, насправді ми не заставляємо їй це робити самостійно».
Як зменшити кількість істерик
Створити умови, у яких дитина може впоратися.
«Це ваше завдання, як батьків, створити умови для успіху для дитини».
Якщо на нижній полиці стоїть те, що не можна чіпати, конфлікт запрограмований. Прибрати предмет простіше, ніж щодня перевіряти витримку дворічної людини.
Давати вибір там, де він можливий. Бажання самостійності рухає всю кризу, і його можна використати. Олеся показувала це на прикладі планшета: дорослий вирішує, що час вийшов, а дитина вирішує, як це станеться.
«Ти сам хочеш виключити кнопку чи я виключу?»
Так само з одягом і прогулянкою: не «вдягайся», а «синя кофта чи червона», не «йдемо», а «підеш сам чи тебе понести». Рішення лишається за дорослим, а дитина отримує свою частку впливу. Задоволеною вона від цього стане не одразу, і це нормально.
Тримати правила простими.
«Чим простіше правило, тим легше його дитині зрозуміти».
Не «поводься добре», а «розетки ми не чіпаємо», і щоразу та сама спокійна реакція, щоб дитина бачила, що правило не залежить від настрою дорослого.
Мати реалістичні очікування.
«Ніхто не любить нововведень».
Дорослі теж не радіють новим правилам. Різниця лише в тому, що дорослий уміє сказати про це словами.
Берегти власний ресурс. Дитина найгучніше протестує поруч із тими, з ким почувається в безпеці, тож найбільше дістається мамі. Якщо ви помічаєте, що постійно на межі, це сигнал подбати про себе, а не доказ, що ви погана мама. Про те, як розпізнати виснаження і що з ним робити, ми писали в статті про хронічну втому.
Коли варто звернутися до фахівця
Криза трьох років сама по собі не потребує лікування. Але дослідники з Університету Вашингтона в Сент-Луїсі порівняли істерики здорових дошкільнят і дітей із депресією чи поведінковими розладами й назвали пʼять ознак, які варто обговорити з фахівцем (Belden, Thomson & Luby, 2008, The Journal of Pediatrics):
- Під час більшості істерик дитина бʼє дорослих або трощить речі.
- Дитина навмисно шкодить собі: бʼється головою, кусає себе. Це серйозний сигнал навіть тоді, коли все інше в нормі.
- Вдома від 10 до 20 істерик за місяць, кожна в окремий день, або понад пʼять на день кілька днів поспіль (Belden et al., 2008).
- Істерики в середньому тривають довше 25 хвилин (Belden et al., 2008).
- Дитина майже ніколи не заспокоюється сама і щоразу потребує допомоги дорослого.
Автори наголошують, що це орієнтири для батьків і лікарів, а не діагностичні межі. Окремо варто показати дитину логопеду, якщо вона говорить помітно менше за однолітків: затримка мовлення й сильні істерики часто йдуть разом (Manning et al., 2019).
Часті питання про кризу 3 років
Скільки триває криза 3 років? У більшості дітей кілька місяців, і стихає вона ближче до чотирьох років, коли мовлення наздоганяє розвиток. Межі широкі, від трьох до пʼяти років.
Як зрозуміти, що в дитини криза 3 років? Дитина розвивається, грається, їсть і спить нормально, але різко частіше каже «ні», хоче все робити сама і гостро реагує на заборони.
Які причини істерик у дитини 3 років? Найчастіше це розрив між бажаннями й словами, а ще втома, голод і спрага. Заборона чи відібрана річ лише запускають те, що вже накопичилось.
Чи буває криза у 2 роки? Так. Спалахи можуть початися ще в півтора-два роки, тому кризу трьох років інколи називають кризою двох років.
У хлопчиків криза важча, ніж у дівчаток? За даними фінського дослідження, ні: вік початку, частота й тривалість істерик однакові.
Підсумок: що запамʼятати батькам
- Криза 3 років це нормальний етап розвитку, а не помилка виховання.
- Причина в розриві: дитина хоче й розуміє більше, ніж може сказати.
- Зазвичай вона стихає ближче до чотирьох років, коли мовлення наздоганяє.
- Більшість істерик тривають до пʼяти хвилин, гнів найсильніший на початку.
- Іноді істерики мають майже всі дошкільнята, щодня лише кожна дванадцята дитина.
- Спершу перевіряйте сон, голод і спрагу, а правила обговорюйте в спокої.
- Давайте вибір там, де він реально можливий.
- Самоушкодження, дуже довгі істерики і нездатність заспокоїтися це привід піти до фахівця.
Де про це більше
Вікові кризи й поведінку малюків розбирає безкоштовний курс «Як виростити здорову та щасливу дитину» на платформі «Перші Леді». Для цього віку є окремий модуль, від року до трьох років: харчові звички, поведінкові зміни й маркери, на які варто звертати увагу. Курс створювали девʼять лікарів.
«Перші Леді» це освітня платформа для українок у всьому світі: курси від лікарок і практикинь, прямі ефіри з експертками, закрита спільнота, де можна поставити питання й отримати відповідь від тих, хто проходить те саме просто зараз.
Реєстрація безкоштовна, перші уроки кожного модуля відкриваються одразу. Повний доступ відкривається після верифікації через Дію, щоб на платформі не було ботів і фейкових акаунтів.
Джерела
- How to deal with the Terrible Twos. BBC Tiny Happy People.
- Manning BL et al. Relations between toddler expressive language and temper tantrums in a community sample. Journal of Applied Developmental Psychology, 2019.
- Potegal M, Davidson RJ. Temper tantrums in young children: 1. Behavioral composition. Journal of Developmental & Behavioral Pediatrics, 2003.
- Potegal M, Kosorok MR, Davidson RJ. Temper tantrums in young children: 2. Tantrum duration and temporal organization. Journal of Developmental & Behavioral Pediatrics, 2003.
- Österman K, Björkqvist K. A cross-sectional study of onset, cessation, frequency, and duration of children's temper tantrums in a nonclinical sample. Psychological Reports, 2010.
- Wakschlag LS et al. Defining the developmental parameters of temper loss in early childhood. Journal of Child Psychology and Psychiatry, 2012.
- Belden AC, Thomson NR, Luby JL. Temper tantrums in healthy versus depressed and disruptive preschoolers. The Journal of Pediatrics, 2008.
- Виготський Л. С. «Криза трьох років», лекція 1933/1934 навчального року.
